Кожен із нас іде вперед у своєму власному "каньйоні".
Це може бути тиск на роботі, метушня повсякденного життя, емоційні коливання або період невизначеності, в якому не видно кінця. Часто нам здається, що нам необхідна докорінна зміна, щоб зібратися з силами й рухатися далі.
Але правда в тому, що — те, що насправді підтримує нас у подорожі, зазвичай складається з щоденних "маленьких енергій".
Це ситний сніданок, слова підтримки від друга, трошки часу для перезарядки або навіть проста фраза собі: "Все гаразд, можна йти повільніше".
Ці, на перший погляд, незначні миті — як корм для кішки: поодин
Переглянути оригінал