Я зустрів людину, я думав, що вона бракує любові, тому я шалено її компенсую, пізніше я зрозумів, що насправді не вона потребує любові, а я сам. Мій спосіб любити її — це все одно, що хотіти бути коханим, ті турботи, які я нав’язував їй, — це лише мої глибокі бажання. Я завжди боявся її самотності, насправді — боявся бути залишеним. Я завжди хотів їй супроводжувати, насправді — прагнув, щоб про мене пам’ятали. Ми завжди у імені любові тихо задовольняємо свої очікування, думаємо, що лікуємо іншого, але в кінці кінців розуміємо, що насправді потрібно лікувати — це себе. Ті безрозсудні зусилля — це лише обережно проєктована на інших відсутність власної любові, бо те, що ти наполегливо прагнеш дати іншим, — це найчастіше те, чого сам найбільше бажаєш.