Не потрапляйте у пастку сліпої віри: чому теорія чотирирічного циклу зазнає провалу під статистичним аналізом

Крипто-спільноти та традиційні фінансові кола одержимі патернами. Одна з особливо популярних наративів — «теорія чотирирічного циклу» — ідея, що ринки функціонують у передбачуваних чотирирічних інтервалах. Але ось неприємна правда: ця теорія ґрунтується на сліпій вірі, а не на строгому аналізі. З менше ніж чотирма повними циклами історичних даних, впевнено робити висновки про поведінку ринку — це не наука, а спекуляція.

Цей аналіз переосмислює оцінку ринкового ризику, використовуючи більш обґрунтований статистичний підхід, виходячи за межі циклічної догми до ймовірнісного мислення. Замість запитувати «чи триматиметься чотирирічний цикл?», слід ставити питання «що нам каже реальні історичні дані про ймовірність ведмежого ринку наприкінці 2025 та на початку 2026 року?»

Проблема розміру вибірки: чому трьох точок даних недостатньо

Основна проблема проста: до 2025 року ми мали менше ніж чотири повних чотирирічних цикли. Будь-який надійний статистик одразу б відзначив це як червоний прапорець. Коли ви робите висновки лише з трьох валідних точок даних, ви не будуєте теорію — ви просто шукаєте співпадіння.

Уявімо аналогію: якщо хтось тричі підкидає монету і отримує орликів усі три рази, чи зробите висновок, що монета схильна до орликів? Звичайно ні. Аналогічно, спостереження трьох циклів ринку не дає достатніх підстав для тверджень про четвертий. Однак саме це роблять прихильники чотирирічного циклу.

Проблема з малими вибірками у фінансових ринках — це їхня особлива вразливість до ефекту виживання та підтверджувальної упередженості. Трейдери пам’ятають цикли, що «спрацювали», і ігнорують ті, що ні. Це вибіркова пам’ять створює ілюзію передбачуваності, якої насправді не існує.

Більш строгий підхід: байєсівське ймовірнісне моделювання

Замість покладатися на циклічні патерни, ми можемо застосувати байєсівські методи ймовірності — математичний каркас, що дозволяє оновлювати наші переконання на основі нових доказів. Цей підхід забезпечує більш міцну основу для оцінки ризику.

Байєсівське питання звучить так: враховуючи наші знання про економічну історію, яка ймовірність виникнення ведмежого ринку саме в цей часовий проміжок?

Щоб відповісти, нам потрібно три дані:

1. Базова ймовірність: як часто справді трапляються ведмежі ринки?

З 1929 року S&P 500 пережив 27 ведмежих ринків. Це приблизно один ведмежий ринок кожні 3,5 років, або близько 28.6% на рік. Якщо звузити фокус до квартального періоду (Q4 у Q1), ймовірність зменшується до приблизно 15-20%. Обережно оцінюючи: P(ведмежий ринок) ≈ 18%

2. Економічний тригер: шлях від стагфляції до рецесії

Історичний досвід показує, що стагфляція (одночасна інфляція та економічна застій) часто передує рецесіям, які зазвичай супроводжують ведмежі ринки. Аналізуючи останні 50 років:

• 1973-74, 1980, 1981-82: стагфляція призвела до рецесій
• 2000-01: лопнула технологічна бульбашка під час м’якої стагфляції
• 2007-08: фінансова криза виникла з умов стагфляції
• 2011-12: європейська криза створила стагфляцію без повної рецесії (м’який приземлення)
• 2018-19: напруженість через торгову війну вирішилася у м’яке приземлення

З приблизно шести сценаріїв стагфляція-до-рецесії за останні 50 років, чотири перетворилися на повні рецесії (66%), а два — у м’які приземлення (34%). Враховуючи поточні умови — активне зниження ставок Федеральною резервною системою, стійкий ринок праці та невизначеність політики — оцінюємо: P(стафляція → рецесія) ≈ 45%

3. Умовна ймовірність: коли трапляються рецесії, скільки з них співпадає з ведмежими ринками?

З 27 ведмежих ринків з 1929 року близько 12 були пов’язані з рецесіями. У тих 12 рецесійних ведмежих ринках приблизно 4 мали стагфляційні умови. Це дає нам: P(стафляція → рецесія | ведмежий ринок) ≈ 33%

Байєсівські обчислення: що показують цифри?

За стандартною байєсівською формулою:

P(Ведмежий ринок | Стагфляція → Рецесія) = P(Стагфляція → Рецесія | Ведмежий ринок) × P(Ведмежий ринок) / P(Стагфляція → Рецесія)

Підставляючи наші оцінки:

= 0.33 × 0.18 / 0.45 = 13.2%

Отже, ймовірність ведмежого ринку за умов конкретної стагфляційної рецесії становить приблизно 13.2%. Розширюючи аналіз з урахуванням невизначеності та кількох шляхів до ринкового стресу, загальний ризик виглядає так:

Оцінка ймовірності: реальна картина ризиків наприкінці 2025 — на початку 2026

Дані вказують на діапазон, а не на єдину точку:

• Оптимістичний сценарій: 12% ймовірність
• Медіана очікувань: 17% ймовірність
• Песимістичний сценарій: 25% ймовірність

Загальний висновок: 15-20% ймовірність ведмежого ринку

Це важливо: хоча ризик ведмежого ринку існує і заслуговує уваги, він залишається статистично малоймовірним у короткостроковій перспективі. Ймовірність достатньо велика, щоб бути обережним, але не настільки високою, щоб викликати паніку.

Чому ймовірність залишається помірною: ключові відмінності

Обґрунтована помірна оцінка ймовірності відображає кілька стабілізуючих факторів, яких не було під час попередніх кризових періодів:

• Федеральна резервна система активно знижує ставки (на відміну від пасивного підвищення у 1970-х під час стагфляції)
• Стійкість ринку праці порівняно з системними фінансовими ризиками 2008 року
• Диверсифіковані глобальні активи та інструменти хеджування портфеля, недоступні в попередні десятиліття
• Інструменти політики та автоматичні обмежувачі, спрямовані на запобігання каскадних збоїв

Ці структурні відмінності пояснюють, чому сучасні сценарії стагфляції не автоматично перетворюються на ведмежі ринки у стилі 1970-х.

Стратегічна відповідь: тактична оборона, а не паніка

Оцінка ризику вказує на конкретну стратегію управління ризиками: тактичну оборону, а не стратегічне відступлення.

«Тактична оборона» означає:

• Збереження експозиції до зростаючих активів, зменшуючи концентраційний ризик
• Створення резервів для можливих покупок при корекціях
• Хеджування окремих секторів або геополітичних ризиків
• Стрес-тестування портфельних позицій

«Стратегічне відступлення» означає:

• Передчасне ліквідування довгострокових позицій
• Перехід у захисні грошові активи
• Повна відмова від зростаючих активів

Дані підтримують перший підхід, а не другий. Ймовірність 15-20% ведмежого ринку не виправдовує повний перегляд портфеля — це просто обережний підхід до управління ризиками.

Головний урок: дані, а не догма

Перший аргумент проти сліпої віри у теорію чотирирічного циклу — це не просто академічна дискусія. Це важливий принцип для інвесторів: будьте скептичні до будь-яких наративів, що стверджують абсолютну визначеність на основі обмежених вибірок.

Чи то теорія циклів, технічні патерни чи будь-які інші передбачувальні моделі — питання завжди мають бути: скільки даних підтримує це? Яка похибка? Які альтернативні пояснення існують?

Застосування байєсівського мислення змушує нас відповідати на ці питання явно. Це допомагає уникнути пастки сліпої віри, коли ми плутаємо розпізнавання патернів із доведеними причинно-наслідковими зв’язками. Теорія чотирирічного циклу може містити частки істини, але не повинна бути вашим основним інструментом прийняття рішень, коли обсяг даних недостатній, а альтернативні методи дають більш чітке розуміння.

Ринок справді має ризики наприкінці 2025 — на початку 2026 року, але ці ризики можна кількісно оцінити і керувати ними дисциплінованим аналізом — а не сліпою вірою у циклічні патерни.