Сьогодні я проводжав колегу, яка звільнялася. Перед від’їздом вона попросила мене замовити їй квиток до Хубею і сказала, що переведе гроші, як тільки сяде в поїзд. Бачачи, як вона поспішає до метро, я просто замовив. І ось що вийшло — вона сіла в метро, я чекаю. Вона вийшла з метро, я теж чекаю. Аж поки вона не почала проходити контроль, я п’ять разів нагадував більше години, але вона так і не перевела ні копійки. Чесно кажучи, у мене раптом опустилися руки. Гаразд, я перестав нагадувати і почав скасовувати замовлення. Щойно я його скасував, як її дзвінки почали сипатися на мене, наче з кулемета...